Оксидація за Сареттом
Оксидація за Сареттом (рос. окисление Саретта, англ. Sarett oxidation) — оксидація первинних і вторинних спиртів до альдегідів (і/або карбонових кислот) та кетонів за допомогою CrO3–-піридинового комплексу. На відміну від аналогічного окислення Джонса, окислення Саретта не призводить до подальшого окислення первинних спиртів до форми карбонової кислоти, а також не впливає на подвійні зв'язки вуглець-вуглець.[1] Однак, використання оригінального окислення Саретта в значній мірі застаріло, на користь інших модифікованих методів окислення. Неспотворена реакція все ще іноді використовується в навчальних цілях і в невеликих лабораторних дослідженнях.
Реакція названа на честь американського хіміка Льюїса Гастінгса Саретта (Lewis Hastings Sarett, 1917-1999). Перший опис її використання з'являється в статті 1953 року[2] у співавторстві з Сареттом, яка стосується синтезу стероїдів надниркових залоз. У статті пропонується використовувати піридинхромовий комплекс CrO3-2C5H5N для окислення первинних і вторинних спиртів. Пізніше цей комплекс стане відомим як "реактив Саретта".
-oxid.jpg)
Хоча реагент Саретта дає хороші виходи кетонів, його перетворення первинних спиртів є менш ефективним. Крім того, виділення продуктів з реакційного розчину може бути ускладнене.[3] Ці обмеження були частково усунуті з введенням окислення Коллінза. Активний інгредієнт в обох реактивах Саретта ідентичний тому, що використовується в так званому "Оксидації за Коллінсом", тобто піридиновому комплексі (CrO3(C5H5N)2. Окислення Коллінза відрізняється від окислення Саретта лише тим, що в ньому замість чистого піридину використовується метиленхлорид.[3] Однак, спочатку запропоновані методи виконання окислення Коллінза і Саретта все ще не були ідеальними, оскільки гігроскопічність і пірофорні властивості реагенту Саретта ускладнюють його приготування.[4] Ці проблеми призвели до вдосконалення протоколу окислення Коллінза, відомого, як варіант Реткліффа.
- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
- Sarett oxidation [Архівовано 21 серпня 2011 у WebCite]
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- ↑ Avram, Margareta (1983). "Chimie organica" p. 472. "Editura Academiei Republicii Socialiste România" (англійська) .
- ↑ Poos, G. I.; Arth, G. E.; Beyler, R. E.; Sarett, L. H. (1953-01). Approaches to the Total Synthesis of Adrenal Steroids. 1 V. 4b-Methyl-7- ethylenedioxy-1,2,3,4,4aα,4b,5,6,7,8,10,10a β-dodecahydrophenanthrene-4 β-ol-1-one and Related Tricyclic Derivatives. Journal of the American Chemical Society (англ.). Т. 75, № 2. с. 422—429. doi:10.1021/ja01098a049. ISSN 0002-7863. Процитовано 22 жовтня 2022.
- ↑ а б Collins, J. C.; Hess, W. W.; Frank, F. J. (1 січня 1968). Dipyridine-chromium(VI) oxide oxidation of alcohols in dichloromethane. Tetrahedron Letters (англ.). Т. 9, № 30. с. 3363—3366. doi:10.1016/S0040-4039(00)89494-0. ISSN 0040-4039. Процитовано 22 жовтня 2022.
- ↑ Ratcliffe, Ronald; Rodehorst, Ronald (1970-11). Improved procedure for oxidations with the chromium trioxide-pyridine complex. The Journal of Organic Chemistry (англ.). Т. 35, № 11. с. 4000—4002. doi:10.1021/jo00836a108. ISSN 0022-3263. Процитовано 22 жовтня 2022.